Про УКРЛІТ.ORG

поліг

ПОЛІ́Г, ло́гу, ч.

1. діал. Низовинна рівнина. Як би щасливу дорогу Вибрати з трьох, що лягли по пологу? (Щог., Поезії, 1958, 425).

2. діал. Покіс. Вже скосили траву, і з її пологів ішов отой густий, вогкий запах гірських цвітів (Фр., III, 1950, 85).

3. рідко. Те, чим закривають що-небудь, завішуючи або покриваючи його; запинало. В одкинутий поліг намету ввірвався вітер (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 106).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 72.

вгору