ПОЛЯ́ВИНА, и, ж., рідко. Те саме, що поля́на. Серед полявини, де морщиться калюжа, Лелека походжа і сумно клекотить (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 190).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
— Т. 8. — С. 106.
Полявина, ни, ж.
1) Поляна. Мнж. 189. Пасли овець на полявинах. Павлогр. у.
2) Полявина. Часть невода: пространство сѣти изъ 4-хъ ячей дев’я́тки или трехъ семиразки; черезъ каждыя двѣ полявини по длинѣ невода прикрѣпляютъ поплавокъ. Вас. 186.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
— Т. 3. — С. 291.