ПОЛЮ́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до полюби́ти. У городі бузина перерубленая — Оступися, препоганий, я полюбленая! (Укр.. пісні, І, 1964, 73); У широку, з дитинства полюблену, вись На світанку пілоти мої піднялись (Шпорта, Твої літа, 1950, 164).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 105.