ПОЛУ́ЧКА, и, ж., розм. Заробітна плата. Цього року з грішми і сівба пройшла легше. Ще й зосталося карбованців кілька, — доклали до них Артемову получку та й купили телицю (Головко, II, 1957, 398); Проміння сонця гріло тучку, хитались віти золоті, коли він матері получку приніс уперше у житті (Сос., II, 1958,

435); // День одержання заробітної плати. — Завтра неділя, а сьогодні в нас получка (Шиян, Гроза.., 1956, 38); Береглася [Маруся], щоб хоч звідсіля хазяїн не вигнав. Часом на хліб до получки немає, а за підвал уже зарані сплатить (Головко, II, 1957, 440).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 104.