ПОЛУ́СКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. полу́скувати. В цю весняну теплу ніч.. вони раді були послухати страшні бувальщини, що чудово вимальовувалися в уяві людей біля загасаючого вогнища, під тихе полускування сухого бур’яну і рівномірне шульпотіння [клекотіння] кулешу в казанку (Тют., Вир, 1964, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 104.