ПОЛУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Ударяючись об що-небудь, утворювати часті глухі звуки (про все або багато чого-небудь, всіх або багатьох). Вчепивсь хлопець трясти [грушу], полупотіли червонобокі, а він ну вибирать, котра.. найкраща (Свидн., Люборацькі, 1955, 140).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 104.

Полупотіти, почу, тиш, гл. Застучать глухо, падая (напр. о плодахъ, падающихъ съ дерева). От і вчепивсь хлопець трясти (груші); полупотіли червонобокі. Св. Л. 205.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 290.