ПОЛУ́НДРА, виг., розм. Застережливий окрик у мові портових вантажників і моряків, який означає: бережись! небезпека! «Чорні дияволи», як прозвали наших моряків фашисти, з’явилися на всіх ділянках фронту. І там, де лунало: «Полундра!», радянські бійці перемагали (Веч. Київ, 20.XII 1968, 2); // Взагалі застережливий окрик при будь-якій небезпеці. Він потряс зіжмаканою в кулаці газетою і страшно закричав: — Полундра! (Смолич, Світанок, 1953, 553).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 103.