ПОЛУ́ДЕНОК, нка, ч., розм. Те саме, що по́лудень 5. На покоси заїжджає панотцева кухарка на повнім возі та й кличе толоку до полуденка (Черемш., Тв., 1960, 220); Анна.., далека своячка наша, несла женцям полуденок у поле аж під границю сусіднього села (Ков., Тв., 1958, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 100.

Полуденок, нка, м. Полдникъ. Грин. III. 204. Се вже була остання чарка після полуденку. Св. Л. 323. А я піду додомоньку, та не забавлюся, чи готовий полуденок та відвідаюся. Гол. І. 203.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 288.