ПОЛОШИ́ТИСЯ, лошу́ся, ло́шишся, недок., розм. Те саме, що поло́хатися. Мошко відкинув сю думку [про втечу]. Хто ще знає, чи є чого полошитися? (Фр., IV, 1950, 432). |

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 99.

Полошитися, шу́ся, шишся, гл. Пугаться. Тільки минув міст, зараз зачали ся коні полошити. Драг. 46.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 288.