ПОЛОХКИ́Й, а́, е́, розм., рідко. Те саме, що полохли́вий. Кінь полохкий (Сл. Гр.).

Не з полохки́х — те саме, що Не з полохли́вих (див. полохли́вий). — Не з полохких я, пане мій, Ниць чолом не хилюсь… (Граб., І, 1959, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 99.

Полохкий, а́, е́ = Полохливий. Кінь полохкий. Волч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 288.