ПОЛО́ПАТИ¹, ає, док., розм., рідко. Те саме, що. поло́патися.

Ма́ло (ле́две і т. ін.) не поло́пали зо́ сміху — сильно сміялися (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 110).

ПОЛО́ПАТИ², аю, аєш, док., перех. і без додатка, вульг.

1. З’їсти трохи чого-небудь; поїсти.

2. З’їсти все або багато чого-небудь. І куди вони все полопали? (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 95.

Полопати, паю, єш, гл. Пожрать, съѣсть. І куди вони все полопали? Богодух. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 287.