ПОЛОНЯ́НИН, а, ч., фольк., заст. Полонений (у 2 знач.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 95.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
ПОЛОНЯ́НИН, а, ч., фольк., заст. Полонений (у 2 знач.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 95.
Полонянин, на, м. Плѣнникъ. Чи скаже він тобі покірне слово, благатиме тебе як полонянин. К. Іов. 92.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 287.
полоня́нин (ж. полоня́нка, зменшене — полоня́ночка) — народна назва полоненого (полоненої). Чи скаже він тобі покірне слово, благатиме тебе як полонянин (П. Куліш).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 467.