ПОЛОМИ́ТИСЯ, ло́миться; мн. поло́мляться; док., розм. Те саме, що полама́тися. Ось вони [козаки] настигли, Ось вони [з ордою] зчепились; Шаблі забряжчали, Списи поломились (Щог., Поезії, 1958, 230); Хвіст дараби завернуло, гримнуло ним так, що.. задня керма хруснула, мов трісочка, поломився й столець (Хотк., II, 1966, 391).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 93.

Поломитися, млюся, мишся, гл. Сломаться. Дорогою вісь поломилася. КС. 1883. III. 671. Мостовиночка поломилася, вірний дружок затонув. Чуб. V. 370. Плужок… не поламлеться. Г. Барв. 195. Свічки не поламнуться, як оцюди положу? Пирят. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 286.