ПОЛО́М, у, ч., рідко.

1. Те саме, що поло́мка.

2. розм. Те саме, що злом 1. Як на полом піде хата, то багато дерева пропаде (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 93.

Полом, му, м. Сломъ. Як на полом піде хата, то багато дерева пропаде. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 286.