ПОЛО́ГИЙ, а, е. Який знижується поступово, не стрімко; спадистий; протилежне крутий. На території УРСР водна ерозія грунтів найбільш поширена на пологих і крутих схилах уздовж правих високих берегів долин та річок у лісостеповій і степовій зонах (Наука.., 8, 1959, 28); З одного боку беріг [берег] пологий, рінь та мізерна левада, з другого — гора так і нависла кам’яними ребрами над рікою (Фр., III, 1950, 7); Вони пішли вздовж того ж арика з пологими бетонованими берегами (Ле, Міжгір’я, 1953, 42); // Із спадистими краями. Вона переїхала через широку пологу долину поточка Либеді (Н.-Лев., IV, 1956, 258); Спершу стояли [Фрунзе й Оленчук] на горбі при пологій впадині — спускові до Сиваша, а потім.. сіли обоє в тачанку і поїхали понад Сивашем (Гончар, II, 1959, 407); // Який має легкий спад. Він [острів] хоч і великий,.. але нудний. Ліси — неприродно чорні. Пологі рівнини і поруч — гори кремнисті й облізлі (Ю. Янов., II, 1958, 64); Тут, від берега, поле слалось пологою рівниною (Коз., Нові Потоки, 1948, 15); // Злегка закруглений. На Україні помітили, що «коли в молодика ріжки круті, — це до негоди, а пологі — до доброї години» (Наука.., 9, 1965, 28); Місяць був карбовано тонкий, пологий (Шол., Підн. цілина, перекл. за ред. Хуторяна, 1940, 410); // Який росте не вгору, а стелеться по землі. Перед нами степ і степ: дрібна суха трава і пологий повзучий бур’ян — ось і вся його рослинність (Фр., II, 1950, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 90.