ПОЛКОВО́ДЧИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що полково́дський. Лектор говорив про полководчу майстерність Богдана Хмельницького (Рад. Укр., 9.I 1954, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 87.