ПОЛКО́ВНИЦТВО, а, с. Посада полковника (у 2 знач.). — Уже й чуприна біла,.. доживав би віку на полковництві: так, отже, захотілося на старість гетьманувати (П. Куліш, Вибр., 1969, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 86.

Полковництво, ва, с. Должность полковника. Зложив з себе полковництво. К. ЧР. 14.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 285.