ПОЛКОВНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Бути полковником. — Отож і судилось тобі [Мамаєві], я думаю, полковникувати в Мирославі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 250).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 86.

Полковникувати, ку́ю, єш, гл. Быть полковникомъ. К. ЧР. 186.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 285.