ПО́ЛКА, и, ж., рідко. Те саме, що поли́ця 1. Коли Антон з Подніпров’я повертався додому, то у вагоні заліз на верхню полку (Чорн., Потік.., 1956, 215); Я став на скирту і кинув перший золотий сніп на полку [молотарки] (Цюпа, На крилах.., 1961, 114).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 86.