ПОЛИ́СКУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до поли́скувати. Стоячи високо на плиті з полискуючим на сонці гладко виголеним тіменем,.. здавався він [патер] високим, як придорожній стовп (Фр., II, 1950, 196).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 69.