ПОЛИГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., з ким, розм. Завести знайомство, зав’язати дружбу з ким-небудь; потоваришувати (з негативним відтінком). Латин старий і полигався з Енеєм нашим молодцем (Котл., І, 1952, 175).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 67.

Полигатися, га́юся, єшся, гл. Сойтись, связаться съ кѣмъ. Полигалися з жидами. Шевч. Латин старий і полигався з Енеєм нашим молодцем, Еней і зятем називався. Котл. Ен. IV. 33.

Полигатися, гаюся, єшся, гл. Потащиться, отправиться. Поли́галась і я у Київ. Зміев. в.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 283.