ПОЛИ́В’ЯНИЙ, а, е. Покритий поливою (у 1 знач.). На миснику полив’яні миски, дерев’яні ложки (Н.-Лев., II, 1956, 413); На столі в полив’яному глечику біліють підсніжники (Стельмах, І, 1962, 424); Клуб у їхньому селі — новий.. Нехай не з граніту, без полив’яної кераміки, зате — веселий (Мушк., Серце.., 1962, 55); * Образно. Над степом небо полив’яне (Мис., Сорок.., 1957, 402).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 67.

Полив’яний, а, е. Глазированный, муравленный. Тут їли різнії потрави і все з полив’яних мисок. Котл. Ен. І. 18. Се ще тютя з полив’яним, носом. Ном. № 2887.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 283.