ПОЛЕМІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з ким, проти кого і без додатка. Вести полеміку з ким-небудь. Я полемізував 30 років проти.. псевдокосмополітів (Драг., І, 1970, 466); Саня була жвава, проворна, ворушлива, гостра в словах, любила говорити плавко, швидко, полемізувала часом різко й загонисто (Н.-Лев., V, 1966, 101); В. М. Бехтерєв полемізує з Дарвіном відносно ролі і значення виражальних рухів (Рад. психол. наука.., 1958, 290); Запальність Сашкова росте й росте, він уже, замість Віталія, наче бачить перед собою автора статті, жарко полемізує, ловить його на чомусь, висміює (Гончар, Тронка, 1963, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 64.