ПОЛА́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пола́дити; // пола́джено, безос. присудк. сл. Тут-то вже Петро мій догадавсь, що за гетьман снився Череванисі. У них, мабуть, давно вже було з Сомком поладжено (П. Куліш, Вибр., 1969, 83).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 58.