ПОЛАГІДНІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до лагідні́ти. — Ну, чого ж стала? — усміхнувся батько, одразу полагіднівши на лиці (Кол., Терен., 1959, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 58.