ПОКУ́ШАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех., рідко. Те саме, що покуштува́ти. Се ж горить спирт!..Нащо було палити, не давши навіть покушать (Коцюб., II, 1955, 91); Підняв [панотець] одну [моркву] з землі, обтер полою й покушав (Март., Тв., 1954, 383).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 57.

Покушати, шаю, єш, гл. Отвѣдать. Сядьте в мене, побесідуйте, хліба-соли ви покушайте. Чуб. V. 575. Трошки покушає горілки. Грин. III. 502. Покушав меду — добрий. Чуб. II. 494.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 280.