ПОКУСА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док.

1. Кусаючись, нанести пошкодження на тілі один одному. Двох котів у мішок саджати не можна — покусаються (Тют., Вир, 1964, 13).

2. Кусатися якийсь час. — Свої собаки: покусаються та й перестануть (Номис, 1864, № 9451).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 56.

Покусатися, саюся, єшся, гл. Покусаться. Свої собаки: покусаються і перестануть. Ном. № 9451.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 280.