ПОКУМУВА́ТИ, у́ю. у́єш. Док. до кумува́ти. Покумував, погуляв купець, залишив подарунків хрещеникові та й поїхав (Укр.. казки, легенди.., 1957, 258).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 55.