ПОКУМА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. покума́тися. Христя ж дивилася на покумання, як на зв’язок довічного товариства з Галею (Мирний, II, 1954, 256).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 55.

Покумання, ня, с. Вступленіе въ отношенія кумовьевъ. Покумання… з Галею. Мир. ХРВ. 353.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 279.