ПОКУ́ЛИТИ, ить, док., безос., діал. Покорчити, покарлючити, покрутити. — Гей, ти, неліпо якась! — крикнула Лесиха до невістки. — .. Вже тобі руки покулило, чи що? (Фр., І, 1955, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 55.