ПОКРИВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. покрива́ти 1, 2, 6, 7. В СРСР є вже досвід покривання силосу плівками з поліхлорвінілу (Рад. Укр., І.VIII 1959, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 44.

Покривання, ня, с.

1) Названіе дѣйствія отъ глагола покривати.

2) Покрывало. Ум. Покриваннячко. Та вийму (з скрині) завиваннячко, своє вішнеє покриваннячко. Мил. 119.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 277.

покрива́ння— весільна обрядодія, що символізувала перехід мо­лодої до заміжнього стану; на го­лову молодої надівають убір заміж­ньої жінки; це відбувається в неді­лю, а в понеділок іноді покриває молоду в церкві священик (звідси покрити косу означає «виходити заміж): «Я ж не буду, козаченьку, коси покривати»; «Свята Покровонько, покрий мені головоньку».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 462.