ПОКРА́ШЕНИЙ ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покраси́ти¹. В світлиці в його так прибрано, що хоч і станового, то не сором приняти [прийняти]: .. стільці чорним покрашені, по стінах малюнки (Гр., II, 1963, 313); Обличчя полісовщика схоже на покрашену лушпинням цибулі писанку (Стельмах, Хліб.., 1959, 89); // покра́шено, безос. присудк. сл. В кімнатах у нас було гарно: вичищено, вилощено, покрашено (Вовчок, І, 1955, 258).

ПОКРА́ШЕНИЙ², а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до покра́си́ти². * Образно. Зв’яне краса твоя десь під барканами, Ще доконає зима, І незабаром, покрашена ранами, Згинеш під тином сама (Стар., Поет. тв., 1958, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 42.