ПОКРАСНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. рідко. Те саме, що почервоні́ти. Покраснів, як рак печений (Номис, 1864, № 3190).

2. діал. Покращати, погарнішати. Покрасніти чоловік не покрасніє, а подобріти, як схоче, подобріє (Номис, 1864, № 4440).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 42.