ПОКРА́СА, и, ж., заст. Те саме, що прикра́са. Далеко майорить.. під ясним сонцем корогва з покрасою (Кос., Новели, 1962, 155); Просто у камені дикім По-вирубали [тірійці] колони— майбутньої сцени покрасу (Зеров, Вибр., 1966, 233); Це дерево тільки що для покраси й стоїть, з його нічого нема (Сл. Гр.); О, не забуду я тих днів на чужині! Чужої й рідної для мене хати.. Уперше там мені суворії питання Перед очима стали без покрас (Л. Укр., І, 1951, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
— Т. 8. — С. 42.
Покраса, си, ж.
1) Украшеніе. Харьк. г. Не дерево тільки що для покраси й стоїть, з його нічого нема. Кіев. г.
2) Въ свадебномъ обрядѣ: а) Кровавое пятно на сорочкѣ новобрачной, предъявляемое какъ доказательство ея цѣломудрія. Старости, пани старости! благословіть покрасу в хату унести. Мил. 124. б) Красная запаска на древкѣ, въ видѣ флага, выставленная на хатѣ, гдѣ свадьба, какъ извѣщеніе о доказанномъ цѣломудріи невѣсты. Мил. 124. в) Снопъ необмолоченнаго жита, раздѣленный на 9 пучковъ, затыкаемыхъ въ свадебной хатѣ: по одному въ углахъ, три надъ образами и два за сволоком. Черниг. г. Полт. г. (МУЕ. І. 121; III. 87, 88). Красныя ленточки, тесемки, раздававши въ понедѣльникъ участницамъ свадебнаго обряда. Ті покраси, що на весіллі чіпляють в волосся, як роздають в понеділок, то сховай. Драг. 21.
3) Взносъ въ церковь за новорожденнаго сына. Сумск. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
— Т. 3. — С. 276.
покра́са = куші́ль —
1) у весільному обряді — (а) кривава пляма на сорочці молодої як доказ її незайманості (пор. у М. Милорадовича: «Старости, пани старости, благословіть покрасу в хату внести»); (б) червона запаска на древку (в інших місцях — корогва) як прапор, що виставляють у весільній хаті на доказ незайманості молодої;
2) сніп необмолоченого жита, що розділяють на 9 пучків, які затикають у весільній хаті — по одному в кутках, три над образами, два за сволоком;
3) червоні стрічки, стьожки молодої, які роздають у понеділок учасникам весільного обряду; оздоба (у М. Драгоманова: «Ті покраси, що на весіллі чіпляють у волосся, як роздають в понеділок, то сховай»); мали ритуальне і символічне значення.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.
— С. 462.