ПОКОРО́ТШАТИ, ає, док. Стати коротшим. Стежка від озерця до хати неначе надвоє покоротшала (Вовчок, VI, 1956, 305); Дні покоротшали, вже стало рано смеркатися, осінь іде (Собко, Біле полум’я, 1952, 192); Плаття на Олені промокло наскрізь, збіглося, покоротшало (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 474).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 38.