ПОКОРО́СТЯВІТИ, іє, іємо, ієте, док., розм.

1. Захворіти на коросту (про всіх або багатьох). Та ще й нещастя таке вкинулось — всі коні в селі покоростявіли (Іщук, Вербівчани, 1961, 96).

2. Вкритися плямами (про хворі рослини). Чогось картопля наша покоростявіла (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 38.

Покоростявіти, вію, єш, гл.

1) Заболѣть чесоткой.

2) Покорявѣть, сдѣлаться шероховатымъ, пятнистымъ (о кожѣ человѣка или растенія). Кавуни покоростявіли. Лебед. у. Чогось картопля наша покоростявіла. Черниг. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 275.