ПОКОРИСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., чим і без додатка, діал. Покористуватися. Вийме [Ганна] було з скрині карбованця або й два та й пошле. — Це його праця, — каже вона, — нехай же він і покористує! (Н.-Лев., І, 1950, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 38.

Покористувати, тую, єш, гл. = Покористуватися. Як вислужив год, хазяїн йому посіяв день проса, щоб він ним покористував. Рудч. Ск. і. 89.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 275.