ПОКОПИ́РСАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покопирса́ти. Ганна показала синові обидві пучки, сині, покопирсані неначе ножем, з синіми нігтями (Н.-Лев., І, 1956, 105); Кожен метр плацдарму ще прострілювався ворожою артилерією, навіть мінометами, і схили долин були старанно і густо покопирсані вирвами снарядів і мін (Коп., Навколо полум’я, 1961, 202); // у знач. прикм. Діл був увесь сколупаний, покопирсаний, неначе на йому три дні стояла череда (Н.-Лев., III, 1956, 152); Це була широка бита дорога в кар’єри, покопирсана, нерівна, всипана щебенем, брилами (Сенч., Опов., 1959, 226); На обличчі.. не було живого місця. Все воно у ранах, покопирсане, обпалене (Коцюба, Перед грозою, 1958, 141); // покопи́рсано, безос. присудк. сл. Алеї перетинали зрізані столітні дерева — заслони й накати. Клумби покопирсано індивідуальними окопчиками (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 441).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 37.