ПОКОЛІНКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Поповзти на колінах. Потоцький відійшов до столу, Остап поколінкував слідом (Панч, Гомон. Україна, 1954, 270).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 35.