ПОКОЛОШМА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, перех., розм. Док. до колошма́тити. Подряпані, закривавлені, з роз’юшеними носами.. бійці залишали поле бою. Двох гімназистів поколошматили так, що їх повезли додому на візниках (Добр., Ол. солдатики, 1961, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 36.