ПОКОВЕРЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Коверзувати якийсь час. — Воно, звісно, новоспеченому панові хочеться поковерзувати, а нам від того шкура тріщить (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 481).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 33.