ПОКЛЕПА́ТИ, поклепа́ю, поклепа́єш і покле́плю, покле́плеш; мн. покле́плять; перех.

1. Док. до клепа́ти. Як нам коси затупіють, Поклеплем (Пісні та романси.., II, 1956, 72).

2. Клепати якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 29.

Поклепати, па́ю, єш, гл. Отбить (косу). По обіді оддихали, потім коси поклепали. Мет. 314.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 272.