ПО́КЛЕП, у, ч., рідко. Несправедливе обвинувачення; наклеп. [Жірондист:] Хіба ж не ти мене в тюрму загнав своїм поклепом? (Л. Укр., II, 1951, 176).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 29.