ПОКИ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док., діал. Відмовитися (у 1, 3 знач.). Ми собі так постановили, що нехай нас усіх посаджають до криміналу, то ми свого не покинемося (Март., Тв., 1954, 331).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 23.

Покинутися, нуся, нешся, гл. Отстать (отъ стада), идя за кѣмъ ненамѣренно остаться. О, я тебе не покинуся. Вражий баран і не покинеться. Литин. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 271.