ПОКВИТО́ВАНИЙ, а, е, рідко. Який поквитувався. — Отак, пане воєводо, ми аж тепер поквитовані! (Фр., VIII, 1952, 216); Вони не гнівалися один на одного. Вони були поквитовані (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 391).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 19.