ПОКВА́ПНО. Присл. до поква́пний 2; дуже швидко,. поспішно. — Ідіть, ідіть. Я буду спати, — поквапно відповів хлопець. Справді, хай краще лишать його зовсім одного (Грим., Кавалер.., 1955, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 19.

Поквапно нар. Поспѣшно.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 270.