ПО́КВАП, у, ч., діал. Поспіх.
З по́квапу — поспішаючи, з поспіхом. — Ой, та як же не бігти, — з поквапу навіть не зачиняла Мокрина хати (Козл., Ю. Крук, 1950, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 18.