ПОКА́ШЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. пока́шлювати та звуки, утворювані цією дією. Лажечников прочистив коротким покашлюванням несподівано захрипле горло (Перв., Дикий мед, 1963, 146); Від вогнища долітали лункі голоси, сміх, покашлювання (Тют., Вир, 1964, 253); Сирота не почув, як прочинилися двері. Підвів голову на несміливе нарочите покашлювання (Мушк., День.., 1967, 166).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 18.