ПОКАХИ́КАТИ, аю, аєш, док., розм. Кахикати якийсь час; кахикнути кілька разів. Він пошпортав рукою в потертому портфелі. Витяг звідти якісь папери, покахикав (Жур., Нам тоді.., 1968, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 17.

Покахикати, каю, єш, гл. Покашлять.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 270.