ПОКАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.., перех.
1. Катувати, мучити якийсь час, допитуючи.
2. Завдати тяжких страждань, мук, сильно побити. Ой, ой, він мене ізоб’є, покатує (Чуб., V, 1874, 617).
3. заст. Покарати на смерть всіх або багатьох.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 17.